[SIZE=+1][COLOR=violet][FONT=Courier]Ну чому ця тупа зима...Чому жовті квіти на столі...чому розкидані його листи...
Серце знову вибиває ритми його пісень...його груп...його життя...життя частиною якого я не хочу бути...життя якому заздрять...
Я отримала його так просто...по логіці думок мала б швидко забути...тихо помститись...і голосно сміятись в обіймах найкращої подруги...ні я не жалію про все, що було...хочу майбутнього ,.ні не хочу...воно мені не потрібне...я погодилась їхати до своєї мрії в місто, яке обожнюю...майбутнє моє там!!!
Я покидаю тут все,що було і чого не стане...Про це ще ніхто не знає...і не дізнається до літа..
Сиджу в обіймах холоду душі дивлюсь на фото друзів і впадаю в дивний стан...апатія+агресія+жаль+спогади+сум...не вистачає радості..
Ау радість...прийди почитай мої бредові думки...я так хочу побачити твою реакцію,щоб не злякати простих людей моєю ненормальністю, вона ж і є свідома реальність...
Не приходиш ну і х.. з тобою...ти знову ігноруєш мене...чи напиваєшся залишками моїх попередніх болів...
П*яна..з огидою відчуваю твої торкання...а ні-ні-ні це не ти це лікер...вино і хліб закінчились вчора...
Живу собі...дивлюсь на погляди оточуючих нервую вас мої любі посмішкою, а ви так і не здогадались ,що посмішка-це вдало підібрані речі...симпатичний хлопець поряд...жахливий біль хворого на маразм серця...
Хочете подумки вбити мене...як можна вбити тіло...душа ж бо вже відчуває останні подихи її нікчемного життя...
Померла...ги-ги посміхається він...знову жартуєш...тепер вже ні!!!!!! [/FONT][/COLOR][/SIZE]